Аваський Арборетум

Аваський Арборетум, також відомий як Колекція сосен доктора Імре Адор'яна, є справжнім зеленим оазисом у самому серці Мішкольца, який за останні тридцять років став однією з перлин міста.

Аваш

Аваш, знакова гора Мішкольца, вже давно є визначальною рисою міського ландшафту.

Археологічне відкрите сховище

Археологічне відкрите сховище є частиною сховища музею Германна Отто в Мішкольці, яке надає відвідувачам можливість зазирнути у світ археологічних артефактів.

Асоціація угорських регіональних та міських розробників

Метою Асоціації є координація та професійна підтримка спільних зусиль фахівців, які працюють у сфері регіонального та міського розвитку в Угорщині.

Базальтова скеля замку Багляшкьо

Будинок Ракоці

Будівля з чотирма житловими кімнатами слугувала резиденцією для родини Ракоці, головним чином під час збору винограду. Бароковий будинок був збудований у XVII столітті, але дещо перебудований через століття і досі зберігся у цьому вигляді. Це найстаріша нецерковна будівля у селі, на стінах якої досі можна побачити латинський напис: "Мир у твоїх стінах фортеці, і спокій у твоїх палацах".

Вежа-оглядовий майданчик Аваш

Вежа-оглядовий майданчик Аваш, символ Мішкольца, є не лише визначною пам’яткою міста, але й місцем угорського історичного значення.

Вежа-оглядовий майданчик Жофія

Вежа-оглядовий майданчик Жофія, одна з культових пам'яток Ліллафюреда, має понад 120 років історії.

Великий Камінь

Відвідувальний центр Дам Понт

Візит-центр «Селета Парк»

Візит-центр «Селета Парк» запрошує відвідувачів у подорож крізь час, де історія та чудеса природи зливаються воєдино.

Водоспад Ліллафюред

Розташований у самому серці гір Бюкк поруч із готелем Палац, найвищий водоспад Угорщини, приголомшливий водоспад Ліллафюред, спадає з висоти 20 метрів у терасному підвісному саду.

Вулиця Сечені

Вулиця Сечені, головна артерія Мішкольца, завжди була центром міста та найважливішою магістраллю.

Галерея

Виставка "Мішкольц Анно" у музеї Отто Германа унікально поєднує мистецтво та історію.

Гостьовий будинок Керештюрі

Ідеально підходить як для довготривалого, так і для короткотривалого перебування сімей, невеликих бізнес-груп та компаній друзів. До гостьового будинку можна дістатися через спокійний, тихий внутрішній сад, і він гарантовано є безпечним, дружнім до дітей та доступним.

Греко-Католицька Церква

Греко-католицька парафія Бодрогкерестура була заснована у 1766 році.

Данфокі Відпочинковий Центр

Наш відпочинковий центр є чудовим місцем для дитячих та молодіжних таборів, шкільних екскурсій, спортивних і тренувальних таборів, корпоративних, дружніх і сімейних зустрічей, культурних заходів, студентських таборів, а також велосипедних і водних турів. Пляж і пристань, що знаходяться тут, сприяють повноцінному відпочинку.

Добозький замок Венкхайм

Колишній замок Венкхайм сьогодні функціонує як Добозька загальноосвітня школа. У 1944 році замок, що мав 52 кімнати, набув свого нинішнього вигляду в три етапи. Спочатку було збудовано мисливський замок, що виходив на головну дорогу (зараз тут розташований магазин). Одноповерхову будівлю мисливського замку за проєктом маєткового архітектора з Дюли, Антала Ціглера, звів Рудольф Венкхайм, забезпечивши місце для відпочинку та прийомів після полювання. У 1850 році було завершено будівництво верхнього поверху замку та його продовження паралельно до головної дороги, яке сьогодні є частиною будівлі Добозької загальноосвітньої школи. Саме тоді будівля набула форми «U». Приблизно в цей же час, у 1852 році, за проєктом Міклоша Ібля було збудовано романтичний стильний іподром і каретний сарай, а також зерносховище з тріумфальною аркою. Добоз став центром маєтку, звідки керували володіннями у Вештйо та Чорваші. На початку 1900-х років Дьєнеш Венкхайм збудував у дворі двоповерхову частину з мансардним дахом, покритим сланцем, у стилі історизму. На верхній поверх вела мармурова сходи. З балконної кімнати відкривався чудовий вид на парк замку. У кімнатах були встановлені прекрасні кахельні печі, які гармоніювали з кольорами стін. У їдальню з Бельгії привезли 4-метрову білосніжну кахельну піч. Верхній поверх був резиденцією графині та дітей. Замок був облаштований розкішно, у стилі аристократії. На першому поверсі знаходилася велика їдальня, яка, серед іншого, служила місцем для мисливських вечерь. У замку під час полювань побувало багато відомих людей, серед них і регент Міклош Горті. У 1940-х роках граф Лайош Венкхайм перетворив замок на справжню сільську резиденцію. На стінах коридорів висіли сотні прекрасних і цінних колекцій рогів оленів і козуль. Добозький мисливський замок був добре відомий серед аристократії. Наразі в імпозантній будівлі розташовані 9 класних кімнат. У 1996 році будівлю було розширено новим крилом, у якому облаштовано додаткові класи. Старий і новий корпуси оснащені сучасним комп'ютерним класом, кімнатою для розвитку, а також спеціалізованими класами з інтерактивними дошками, які чекають на добозьких учнів.

Залізнична станція Гьомьорі

Залізнична станція Гьомьорі, менша залізнична станція Мішкольца, вже понад 125 років обслуговує пасажирів і вантажі, що прямують до північного регіону, і є справжнім шедевром неоренесансу.

Залізничний вокзал Тісаї

Історія залізничного вокзалу Тісаї в Мішкольці тісно пов'язана з розвитком угорських залізниць.

Замок Айнацкьо

Іконічним символом Айнацкьо є базальтова скеля, що піднімається в центрі населеного пункту. Завдяки своєму вулканічному походженню, вона зберігає унікальні природні та культурні цінності. Ця скеля, сформована давніми силами, яку географ Янош Гунфалві згадував як місце, де «історія зливається з легендою», має значну геологічну та археологічну цінність.

Замок Бреда у Вашархей

Будівля довгі роки залишалася безлюдною. Після реставрації вона функціонує як культурний центр для відвідувачів і є туристичною пам'яткою. На фасаді замку, розташованого в чудовому природному середовищі, щовечора після заходу сонця демонструється унікальна світлова інсталяція. Події та весілля, що проводяться в старовинному парку навколо замку, можуть стати елегантними та незабутніми спогадами, завдяки чому в 2016 році замок отримав престижну професійну нагороду як найкраще місце для весіль у Бекешському регіоні. У будівлі можна побачити багато цікавого, наприклад, маятник Фуко, розташований у купольній залі, над яким на висоті 15 метрів представлено унікальну купольну розпис. У кімнатах оживає історія замку та родини, а відвідувачі можуть зазирнути в повсякденне життя маєтку. У виставковій зоні розміщено кілька макетів. Інтерактивна інсталяція та 3D-проекція демонструють процеси реставрації замку. Також можна побачити численні меблі та предмети інтер'єру, характерні для епохи замку. У підвалі розташований центр «Гунгарікум», який представляє міжнародно відомі цінності та гордість Бекешського регіону. На території замку також є ресторан та намет для проведення заходів, що підходять для організації різноманітних подій.

Замок Дьйошдьйор

Замок Дьйошдьйор — це не лише історична пам’ятка, а й один із найкращих прикладів середньовічних лицарських замків в Угорщині, унікально збережений у Карпатському басейні.

Замок Самсона

Відоме як замок Самсона, це земляне укріплення часів Арпадів згадується на карті Андраша Пауловича 1789 року, але раніші джерела його не згадують. За народною легендою, назва замку пов'язана з розбійницьким ватажком на ім'я Самсон. У часи турецького панування тут було сховище розбійника Самсона, який завдавав значної шкоди туркам і вбивав багатьох із них. Під землею була глибока льоха, куди він складав свої скарби. Потрапити до цієї підземної льохи можна було лише через порожнистий стовбур обрубаної верби, що росла на березі Кьорьоша. У 1964 році археологиня Юлія Коваловскі, родом із Добоза, під час розкопок визначила розміри замку. Замок Самсона складається з двох частин: внутрішнього та зовнішнього замку. У одному з розкопів Юлія Коваловскі виявила залишки башти-воріт, яка забезпечувала прохід через вал, зроблений із утрамбованої землі. У 2006 році на місці башти-воріт було проведено археологічну верифікацію під керівництвом археологів д-ра Марії Береш та Андраша Лішки. У результаті розкопок вдалося знайти раніше невідомі деталі башти-воріт, задокументовані Юлією Коваловскі, та зібрати дані про структуру валу. Населення навколишніх сіл, особливо на ранніх етапах періоду Арпадів, могло використовувати замок Самсона, збудований у захищеному закутку Кьорьоша, як тимчасовий притулок.

Зоопарк Мішкольц

Зоопарк Мішкольц розташований під покровом лісів Бюкк у долині Чаник, місці, яке приваблює відвідувачів ще з XIV століття, коли це була королівська мисливська резиденція.

Іполітарноцькі викопні рештки

Природоохоронна територія «Іполітарноцькі викопні рештки» визнана у світі як важливий палеонтологічний об'єкт. Ця демонстраційна ділянка, яка має Європейський диплом, відома як місце, поховане під час вулканічної катастрофи 20 мільйонів років тому, яке часто називають «стародавнім Помпеями».

Кальвіністська церква

Церква у стилі Людовика XVI була побудована наприкінці XVIII століття. На той час сучасна вулиця Фельше була головною вулицею села, і згідно з указами Йосифа II протестантам дозволялося будувати церкву лише на 30 метрів далі по вулиці, спиною до головної вулиці. Історія відновила справедливість для реформатської громади таким чином, що нижня вулиця, ближче до річки Бодрог, стала головним маршрутом для винних торговців, і зрештою нижня вулиця, яка проходить біля річки, перебрала на себе роль головної вулиці.

Канатна дорога Ліллафюред

Канатна дорога Ліллафюред пропонує унікальний досвід для відвідувачів, які прагнуть насолодитися красою гір Бюкк з висоти.

Католицький храм і крипта Воздвиження Святого Хреста

За колишнім замком, оточений рукавом Мертвого Чорного Кереша, розташований замковий парк площею 3,7 гектара, створений родиною Венкхайм у 1880-х роках. На найвищій точці парку знаходиться неороманська каплиця та крипта Святого Хреста, яку називають «скринькою з коштовностями» цього регіону. Граф Дьєнеш у 1902 році побудував храм-покровитель і круглу каплицю-усипальницю за планом віденського архітектора Віктора Сідека в неороманському стилі. Каплиця обійшлася у 250 тисяч крон. Фундамент храму було викопано у 1857 році місцевими робітниками за один тиждень. Будівлі освятив 7 червня 1902 року єпископ Варадський Льорінц Шлауц. Згідно з тогочасними описами, біля мосту в Герлі єпископа, який проводив освячення, зустрічали сто вершників і супроводжували його до входу в храм. На святковий обід після освячення було роздано 800 обідніх квитків серед працівників будівництва. Інтер’єр храму багатий на оздоблення, усі колони та сходи виготовлені з мармуру. Вітражі, три вівтарні образи та стельові розписи, виконані у вигляді мозаїк, вкритих 24-каратним золотом, створили тірольські художники. Храм та родинну крипту можна відвідати за попереднім записом.

Колишній замок Сечені-Волькенштейн

Освальд Волькенштейн, нащадок Юліанни Ракоці, побудував маєток біля підніжжя пагорба Дересла в останній чверті XIX століття.

Колишня синагога

Згідно з переписом 1723-24 років, у Бодрогкерестурі вже проживало 7 єврейських сімей, і їхня кількість постійно зростала протягом XVIII століття. Посилення громади та релігійного життя демонструє той факт, що перший рабин єврейської громади Пешта, Ісраель Варманн, був рабином Бодрогкерестура до 1765 року, і є записи того ж року про те, що ярмарок у Бодрогкерестурі відвідували єврейські торговці з Пештського комітату. Через кілька десятиліть, у 1786 році, у поселенні було зареєстровано 256 єврейських мешканців у 65 домогосподарствах.

Колтроцó Йожеф Діорама колекція

Найменший творець «Голгофи» в Угорщині — Колтроцó Йожеф. Народився 17 квітня 1926 року. Згідно з Етнографічним лексиконом (стор. 383-384), у 17-18 століттях ці твори мали таку цінність, що ставали предметом спадщини. Твори «Терпеливого скла» складаються з дерев'яних різьблень, розміщених у пляшках об'ємом 0,5-1000 мл: хрест, драбина, стовп мук, батіг, спис, меч, молоток, губка. Їх створення межує з людською витривалістю та неможливим. Оригінальний колір дерев'яних різьблень — білий (канадська тополя), що символізує чистоту душі, а дерев'яний корок — вічність. Виставку можна переглянути у Культурному центрі імені Шандора Петефі.

Комору спроєктував Міклош Ібль

Комора була збудована у 1863 році як пам'ятка архітектури. Це видатний промисловий та архітектурний об'єкт села, зведений за проєктом Міклоша Ібля для колишнього маєтку Венкгаймів. Ця комора є справжнім провісником сучасних архітектурних тенденцій. Будівля має Т-подібний план, три поверхи, закритий блок із простими готичними вікнами. Між вікнами розташовані лізени, що піднімаються знизу вгору, над другим поверхом проходить карниз, а отвори третього поверху, як перлини, увінчують будівлю, на якій розташований низький двосхилий дах. Блок з'єднаний із сусідньою сушильною вежею через єдиний арковий отвір, що доходить до другого поверху. Цей отвір слугував накритим проїздом для транспортних возів. Більша частина будівлі прямокутної форми на трьох рівнях використовувалася для зберігання зерна, виконуючи функцію комори. До цього крила будівлі перпендикулярно примикає силосна частина, яка також має три поверхи. У центрі розташований напівкруглий склепінчастий простір, а праворуч знаходився сушильний силос. У 1985 році дах, який зазнав серйозних пошкоджень під час бурі, було відновлено, але подальші роботи не проводилися. До 1944 року комора використовувалася маєтком, потім Землеробською кооперацією, а згодом Бекешським зерновим і млинарським підприємством. У 1962 році будівлю придбав кооператив «Петефі» в селі Добоз. Керівництво кооперативу, побачивши швидке погіршення стану будівлі, планувало її відновлення, але не змогло забезпечити необхідні кошти. Незважаючи на значне погіршення стану, комора і сьогодні вважається пам'яткою аграрної історії. Наразі вона перебуває у приватній власності.

Кондороші Чарда

Кондороші Чарда — найвідоміша будівля Кондороса, яка розташована в самому серці міста. За деякими джерелами, оригінальну чарду на початку 1820-х років було знесено, а на її місці звели величезну цегляну фортецю, в стінах якої створили таємничі схованки, тунелі та лабіринти. Кажуть, що саме через систему тунелів під чардою втікав від переслідувачів відомий розбійник Шандор Рожа. Завдяки реставрації, завершеній у 1985 році, «стара чарда», яку вважали втраченою через замурування у 1910-х роках, повернула свій первісний вигляд. З 2002 року Кондороші Чарда перейшла у власність громади. Завдяки виграному гранту її відновили, і тепер вона функціонує не лише як ресторан, відомий своїми чудовими стравами далеко за межами регіону, а й як музей чарди. Колекція, розміщена тут, з одного боку, дає уявлення про життя відомих розбійників минулого, а з іншого — завдяки старанній збиральницькій роботі місцевих жителів тут знайшло своє місце безліч старовинних предметів побуту, які ще кілька десятиліть тому були звичними в кожному домі, але сьогодні зустрічаються дуже рідко. Завдяки найновішим розробкам краєзнавча колекція була розширена, а музей чарди став інтерактивним. Шандора Рожу можна згадати не лише через його воскову фігуру, розшукове оголошення чи автограф, але й віртуально зайняти його місце серед розбійників, стріляючи з сідла по поштовій кареті. Завдяки «музею-втечі» відвідувачі можуть не лише спостерігати, а й активно брати участь у відтворенні історичних подій чи традиційних програм, наприклад, вдягнути розбійницький одяг або спробувати клацати батогом.

Криниця Грифона

З 2010 року твір мистецтва Шандора Дьюли Макольді, мешканця Бодрогкерестура та автора кількох скульптур на громадських площах, забезпечував водою втомлених мандрівників у самому серці села. Важливим мотивом могил вождів угорського завоювання, знайдених у регіоні Бодрогкьоз, є птах-грифон, міфічна істота, відома з казки про сина Білого Коня, потужна та грізна сила, яка може підняти вас на висоти, яких інакше не досягти. Саме тому статуя створена так, щоб люди могли сісти на її спину, поки вона дарує спраглим життєдайну воду зі свого тіла.

Культурний центр і бібліотека імені Шандора Петефі

Культурний центр і бібліотека імені Шандора Петефі в Льокьошхазі є місцем проведення численних заходів і виставок. Тут можна побачити квіти, виготовлені з цукру Ковач Карольне, а також колекцію діорам Йожефа Котрочо. Години роботи: Щодня з понеділка по п’ятницю з 08:00 до 16:00 Час можна забронювати за наступним номером телефону: +36 66/ 244 - 399 Також тут можна побачити дев’яту панорамну картину розміром 9x4,5 метра відомого художника Льокьошхази Корвус-Кора Роберта під назвою: Аттіла, гун. Час для екскурсії можна узгодити з художником.

Купальні в печерах Мішкольцтапольца

Купальні в печерах Мішкольцтапольца – одна з найпопулярніших пам'яток міста, що пропонує унікальний досвід для відвідувачів.

Ліллафюредська лісова залізниця

Ліллафюредська лісова залізниця, відома як LÁEV (Ліллафюредська державна лісова залізниця), є однією з найпопулярніших вузькоколійних залізниць Угорщини.

Льокьошгазький Пончик

У нашому населеному пункті в 1985 році Клуби пенсіонерів ініціювали випікання льокьошгазьких пончиків, і з того часу ця діяльність триває безперервно. Вони неодноразово брали участь у сільському святі в Кішіратоші, а також у днях області. Пончики готують для установ, таких як дитячий садок, школа, для заходів, на інші запити, а також щороку для сільського свята в Льокьошгазі, яке вже стало традицією. У такі дні вони виготовляють 3000-4000 штук пончиків. Льокьошгазький Пончик у 2018 році був представлений на Дні національностей Бекешської області, де також мав величезний успіх. У 2019 році Комітет місцевих цінностей муніципалітету Льокьошгаза оголосив льокьошгазький пончик, виготовлений членами Клубу пенсіонерів залізничників та громади, місцевою цінністю. Скуштувати цей гастрономічний скарб можна лише за попередньою домовленістю.

Льокьошгазький Хліб

Старовинний угорський рецепт, що передається з покоління в покоління. Не містить консервантів, але завдяки заквасочній технології може зберігатися кілька днів і не кришиться. Завдяки приємному смаку добре поєднується з більшістю продуктів. Завдяки правильному співвідношенню високоякісного борошна має корисний вплив на організм і легко засвоюється. М'якушка насичена, не надмірно повітряна, тому навіть невелика кількість добре насичує. Зовнішня скоринка хрустка і блискуча завдяки чудовим властивостям традиційної цегляної печі. Ми виготовляємо його вручну, тому досвідчене око може визначити, який пекар випік цей хліб.

Біборвег Народно-мистецьке Товариство

З метою збереження традицій 16 жовтня 2013 року в бібліотеці було створено Народно-мистецьку Творчу Групу Біборвег, яка тоді розпочала свою діяльність із 12 учасниками під керівництвом народної майстрині Еріка Богарне Секе. Заняття проводяться раз на тиждень у четвер після обіду, де в основному знайомляться з вишивками та швами Бекешського краю, а також за останні роки вивчали вишивальну культуру 9 регіонів Карпатського басейну. Вони брали участь у Карпатсько-Басейновому Фестивалі Народного Текстилю, який відбувся в Бекешчабі, де здобули 2-е місце. Як визнання їхньої роботи, місцева влада включила групу до місцевого реєстру цінностей. Вони брали участь у багатьох місцевих, обласних та національних виставках, де неодноразово отримували нагороди. На двох виставках вони також здобули 2-е місце, що є великою гордістю для громади. Вишивки творчої групи можна переглянути за попередньою домовленістю.

Меморіал Першої світової війни

Пам'ятник є меморіалом героям Першої світової війни.

Меморіальний будинок Тамаша Сечеї, Краєзнавча колекція та Творчий дім

Визначним культурним і традиційним осередком нашого населеного пункту є Меморіальний будинок Тамаша Сечеї, Краєзнавча колекція та Творчий дім. Цей будинок зберігає пам’ять про одного з найуспішніших угорських тренерів з плавання всіх часів, Тамаша Сечеї, першого почесного громадянина Добоза. У цьому будинку він провів своє дитинство, його мати була керівником поштового відділення. До 2008 року ця будівля служила людям як поштове відділення, а пізніше, завдяки гранту, була відремонтована та частково перебудована, отримавши свій сучасний вигляд. У 2012 році будинок знову став доступним для людей, адже тут розмістили особисті речі «папи плавання» в рамках постійної виставки, а також краєзнавчу колекцію, яка, окрім предметів, пожертвуваних місцевими жителями, включає роботи членів Добозького народного мистецького об’єднання. Найновіша виставка, присвячена історії пошти, відкрилася у 2024 році. Цей будинок є домівкою для всіх майстер-класів, таборів та заходів, які не дозволяють забути традиції минулого і вірно передають їх майбутнім поколінням. Головна мета — передача поваги до місцевих традицій і цінностей «від батька до сина». Це живий дім, простір для заходів із власним садом лікарських рослин. Меморіальний будинок можна відвідати за попередньою домовленістю.

Міноритська церква

Одним із найвизначніших скарбів Площі Героїв є Міноритська церква.

Міст Закоханих

Міст Закоханих — одна з унікальних пам'яток Мішкольца, що простягається через струмок Сінва і слугує одночасно шляхом і романтичним символом обіцянок закоханих.

Міська ратуша

Міська ратуша у Мішкольці — це центральний комплекс будівель, розташований в кінці головної пішохідної вулиці, що складається з чотирьох частин.

Музей оцту Ацетанія

Слово «оцет» не завжди викликає асоціації з високою гастрономічною цінністю. Швидше воно нагадує нам про методи прибирання наших бабусь або смак квасоляного супу з додаванням оцту.

Музей Паннонського моря

Музей Паннонського моря у Мішкольці — це справді унікальне місце, яке пропонує захоплюючу подорож крізь моря часу.

Народний сад

Народний сад є одним із найважливіших громадських парків Мішкольца, який відіграє значну роль у житті міста з другої половини XIX століття.

Національний театр Мішкольца

Національний театр Мішкольца, найстаріший кам'яний театр Угорщини, де вистави проводяться угорською мовою, має історію, яка охоплює майже два століття та тісно переплітається з історією міста.

Озеро Хаморі

Озеро Хаморі, одна з найкрасивіших перлин Ліллафюреда, доступне через гірську дорогу, вирізану в схилі пагорба Селета.

Палац Вайдліха

Палац Вайдліха, одна з найвідоміших будівель Мішкольца, вже понад століття є окрасою головної вулиці міста.

Палац Готель Ліллафюред

"Я сиджу на блискучій скелі" – пише Аттіла Йожеф у своїй відомій "Оді", натхненній Палац Готелем у Ліллафюреді.

Панорамний майданчик

Якщо ви підніметеся на панорамний майданчик над селом, ви не лише насолодитеся захоплюючим видом, але й відчуєте містичну природу, яку місцеві жителі століттями приписували своєму природному середовищу. Місцеві легенди – розказані захопленими і скромними людьми – відкривають світ, де люди не домінують над природою, а підкоряються її законам, і в обмін природа дарує їм усі блага, які вони можуть уявити.

Парк замку Венкгайм

За колишнім замком, оточений рукавом річки Мертва Чорна-Кереш, розташований парк замку площею 3,7 гектара, створений родиною Венкгаймів у 1880-х роках в англійському стилі. Характерними деревами є: дуби, платани, липи, каштани, гінкго та групи сосен. З 1979 року парк є природоохоронною територією, і керівництво селища Добоз вважає його відновлення пріоритетним завданням. У парку можна побачити прекрасні дерева, яким понад сто років. У парковій зоні англійського стилю також знаходяться родинний мавзолей та каплиця (1896-1902). Відновлення парку відбулося у 2006 році, з метою повернення його до первісного стану шляхом висадження нових рослин, створення клумб та заміни загиблих дерев. Доглянутий і мальовничий парк є улюбленим місцем для прогулянок як для літніх людей, так і для молоді, які із задоволенням проводять тут свій вільний час під тінню вікових дерев. Ми з радістю запрошуємо і ваших гостей відвідати це чудове природне середовище, клімат якого робить унікальним річка Мертва Чорна-Кереш. До парку ведуть 4 мости, що робить природне диво, розташоване в центрі селища, більш доступним для огляду. У західній частині парку знаходиться парк скульптур, який вшановує пам'ять колишніх угорських королів. Прогулюючись парком і даючи волю уяві, можна уявити будні колишнього маєтку Венкгаймів, адже колишній замок, комора, спроєктована Міклошем Іблом, а також каплиця і крипта, розташовані на найвищій точці парку, знаходяться майже «на відстані витягнутої руки» один від одного. Якщо ви опинилися в Добозі, не пропустіть цю програму!

Пастуша мамалига (румунською мовою мамалига)

Національна страва лєкешгазьких румунів, яка має багатовікову традицію. Приготування надзвичайно просте: кукурудзяне борошно/крупу варять у молоці або підсоленій воді. Залежно від кількості молока чи води, мамалига може бути рідкою, напівтвердою або твердою за консистенцією. Її можна вживати як гарнір, готувати з бринзою, сметаною, посипати кропом і смаженими шматочками бекону. Лєкешгазькі румуни часто їдять її з фаршированою капустою, теплим молоком або як десерт, додаючи мед, цукор, корицю чи варення. Асоціація румунів Лєкешгази демонструє традиційний рецепт на румунських вечорах пам’яті, які щорічно організовуються з 2021 року, а також на гастрономічних заходах, що залучають місцеві або більші румунські національні громади. Пастуша мамалига користується великою популярністю не лише серед старшого, але й серед молодшого покоління. Обґрунтування для включення до реєстру цінностей: на місцевих і більших заходах, наприклад, обласних румунських національних гастрономічних фестивалях, цю страву асоціюють із лєкешгазькими румунами та Асоціацією румунів Лєкешгази. Спробувати цей гастрономічний скарб можна лише за попередньою домовленістю.

Виставка квітів із цукру від Ковач Каройне

Ковач Каройне народилася у 1957 році в Льокьошхазі, де й досі проживає. Слідом за своїм батьком, вона також стала кравчинею і працювала в Льокьошхазі. Перші цукрові квіти та прикрашені ними торти вона створювала як хобі для своєї родини та друзів. Таким чином фотографії її робіт дійшли до мера нашого селища, Сючне Гергей Дьордьї. Вона заохотила її взяти участь у 2015 році в конкурсі аматорських кондитерів, організованому Музеєм Міхая Мункачі в Бекешчабі, де її торт-композиція «Казка мого онука» отримала спеціальну нагороду. Пізніше вона також закінчила курс із виготовлення цукрових квітів. Там вона познайомилася з доктором Золтаном, майстром-кондитером і членом Кулінарної команди Бекешського краю. Золтан звернув увагу на її роботи і в 2016 році запросив її створити квіткові прикраси для їхнього столу на Кулінарній Олімпіаді в Ерфурті. З 2016 року вона щороку виготовляє святковий торт для Дня села Льокьошхаза. Її виставку можна переглянути у Громадському Центрі Петефі Шандора в Льокьошхазі.

Площа Бузи

Протягом століть площа Бузи відігравала ключову роль у житті Мішкольца як центральний вузол для ринків і транспорту.

Площа Героїв

Площа Героїв – це одне з найважливіших громадських місць Мішкольца, де переплітається минуле та сучасність міста.

Площа Деака

Площа Деака – це один із ключових історичних і культурних центрів у центрі Мішкольца, де зустрічаються минуле і сучасність міста.

Площа Ержебет

Площа Ержебет, хоча й найменша площа у Мішкольці, є однією з найкрасивіших. Усі її будівлі зведені в еклектичному стилі за часів Австро-Угорської монархії.

Площа Папи Івана Павла II

Площа Папи Івана Павла II — це одне з найкрасивіших громадських місць у Мішкольці, розташоване між житловим районом Дьйошдьйор та Римо-католицькою церквою «Ім’я Діви Марії».

Площа Святого Іштвана

Площа Святого Іштвана — це одне з центральних місць Мішкольца, розташоване між пагорбом Аваш і центром міста. За останні десятиліття вона поступово стала ключовим місцем для громадського життя міста.

Погреби Аваш

Історія погребів Аваш налічує кілька століть, а піщаниковий ґрунт пагорба Аваш створює ідеальні умови для виноградарства та винних погребів.

Поле Лицарських Турнірів

Захоплення середньовічною епохою приваблює людей усіх вікових категорій, будь то через літературу, фільми чи сучасні відеоігри.

Потік Сінва

Потік Сінва, улюблений символ мешканців Мішкольца, бере свій початок вище Ліллафюреда і тече із заходу на схід через місто, перш ніж впадати в річку Шайо.

Прогулянкова алея імені Гаваї Гаала Єне

Народився 14 вересня 1846 року в Пуштагерендаші. Походив зі старовинної шляхетної родини. Був поліглотом і політиком, який володів земельними маєтками в Лекешгазі, економістом, доктором права та державознавства, міністерським радником і професором технічного університету. Вільно володів 6 мовами. Ім'я Гаваї Гаала Єне відіграє важливу роль у житті багатьох населених пунктів Бекешського комітату, зокрема й Лекешгази. Завдяки йому після прийняття Тріанонського мирного договору, який завершив Першу світову війну, у 1922 році Елек, Лекешгаза, Гесцт, Артанд і Біхаркерестеш не були передані Румунії. У 2024 році в Лекешгазі на його честь було встановлено пам'ятник, а громадський простір, де розташований меморіал, названо Прогулянковою алеєю імені Гаваї Гаала Єне.

Рабинський дім

Рабин помер у квітні 1925 року, і в день його похорону на залізничній станції Бодрогкерестура було продано 12 000 квитків. У річницю його смерті в наступні роки до Бодрогкерестура приїжджали сотні паломників – і сьогодні паломники приїжджають не лише в річницю, а й у будь-який час року.

Реформатська церква в Добозі

У центрі села Добоз, посеред площі Кошута, розташована реформатська церква, яка має історичну та духовну цінність: її було збудовано в 1794-1798 роках під час проповідницької діяльності Калай М. Шамуеля. Церква однобанна, з вежею перед фасадом і напівкруглим завершенням. Основу вежі завершує карниз з годинником. На шпилі вежі видно дату 1867, яка увічнює реконструкцію, а на вершині шпиля розташована куля з зіркою та прапором. Інтер’єр виконаний у класицистичному стилі з елементами бароко. Підлога вкрита широкими дерев'яними дошками. Орган, збудований у 1912 році, також перебуває під охороною як пам’ятка архітектури. Особливе дубове оздоблення додає затишку внутрішньому простору церкви. У храмі є унікальний мармуровий купіль для хрещення. Церква зазнала пошкоджень під час землетрусу 1978 року, а її відновлення тривало шість років. Будівлю зміцнили прихованою залізобетонною конструкцією, яка привернула увагу ЮНЕСКО. Реформатська громада Добоза, окрім богослужінь, час від часу організовує культурні заходи в стінах церкви, збагачуючи культурне життя цього стародавнього поселення.

Римо-католицька церква

Римо-католицька церква, присвячена Воздвиженню Святого Хреста, датується XIII століттям.

Річка Бодрог

Очевидно, що річка Бодрог завжди мала особливе значення в житті людей, які живуть уздовж її берегів. Побоюючись повеней, колишній центр Бодрогкерестура був побудований значно вище рівня річки, а сучасну головну дорогу проклали лише у 19-му столітті. У той же час восени річка забезпечувала вологу, необхідну для створення асу в процесі виноробства, і постачала частину їжі, необхідної для проживання протягом року.

РОЗПИСНІ ДЕРЕВ'ЯНІ КЕСОНИ ХРАМУ СВЯТОЇ ДІВИ ФАТІМИ

Свято-Троїцька Православна Церква

Свято-Троїцька Православна Церква в центрі Мішкольца захована у внутрішньому дворі, і її вежу можна побачити лише з кількох точок.

Середня школа імені Ференца Фьольдеша

Середня школа імені Ференца Фьольдеша — одна з найвідоміших середніх шкіл Мішкольца, з багатою історією та національною репутацією.

Сільська ратуша

Нинішня Сільська ратуша раніше була власністю князів Гогенлое, яку придбало муніципальне управління у 1929 році.

Скарбниця Бодрогкерестура

Керестур був заселений ще в доісторичні часи. Про це свідчать два великі зібрання артефактів, які були виявлені.

Скульптура пастуха з флейтою

У центрі населеного пункту туристів зустрічає затишний маленький парк. У його центрі стоїть встановлена у 2000 році, на честь тисячоліття, скульптура «Пастух з флейтою», створена за ініціативою муніципалітету селища Добоз. Ця скульптура, виготовлена з бронзи та вапняку в народному архітектурному стилі, була найбільшою роботою скульптора Аттіли Месароша на той час. Відправною точкою для створення проєкту стала взаємозв'язок між Добозом і водою, яка визначила історію та життя місцевих жителів. Колись річка Чорний Кереш майже оточувала Добоз, створюючи вигляд острова. На це натякає основа у формі камінця, виготовлена з вапняку з Сюттё. Пастух із флейтою нагадує про минуле селища, пов'язане з тваринництвом.

Статуя угорського князя Ференца Ракоці II.

У 1648 році Фердинанд III подарував Бодрогкерестур Дьордю Ракоці. Пів століття потому, у 1699 році, Ференц Ракоці II та Юліанна Ракоці домовилися про розподіл маєтків, у результаті чого Юліанна Ракоці стала власницею маєтків у селі. У той же час Війна за незалежність під проводом Ракоці визначила долю всього регіону Токай-Хедьалья - завдяки цьому в центрі села тепер розташований бронзовий бюст Ракоці в натуральну величину, створений скульптором Гезою Балогом за мотивами картини Адама Маньокі.

Табір та Будинок для заходів «Лелека Фюлеп»

Табір та Будинок для заходів «Лелека Фюлеп» запрошує гостей у 10 комфортних, повністю обладнаних приватних апартаментів, спільні зони та пропонує оренду спорядження для водних видів спорту.

Тераса Сінва

Колись відома як Мала Венеція, територія, яка зараз називається Тераса Сінва у Мішкольці, була жвавим районом міста, де потік Сінва протікав широким каналом між рядами будинків.

Філіп лелека - лелечі гнізда

Кілька років тому на головній вулиці села було багато повітряних кабелів, які постійно становили загрозу для птахів у цьому районі. Близькість річки Бодрог робить Бодрогкерестур популярним місцем проживання лелек. Однак смерть лелеки Філіпа, який прожив у селі 12 років, у 2018 році також підкреслила проблему повітряних кабелів.

Храм Пресвятої Діви Марії Фатімської

Сучасний храм був збудований замість попереднього скромного молитовного будинку. Ініціатором будівництва храму був покійний мер Герман Геза. Будівництво підтримала Сегед-Чанадська єпархія та єпископ Кішріго Ласло. Жителі також долучилися до будівництва: родина Вісокай подарувала дзвін вагою 280 кілограмів, Корвус-Кора Роберт – два великі полотна та п'ятиметровий гранітний хрест. Урочисте закладення наріжного каменя відбулося 13 жовтня 2007 року. Будівельні роботи розпочалися у серпні 2008 року, а завершилися наприкінці травня 2009 року. Храм освятили 22 серпня 2009 року. У день освячення зібралося кілька сотень людей, з яких щонайменше половина не змогла потрапити всередину храму, тому слухали святу месу зовні через гучномовець.Обґрунтування для включення до реєстру цінностей: Храм відіграє важливу роль у житті мешканців Льокьошгази. Для католиків храм є важливим місцем. Тут хрестять їхніх дітей, тут вони приймають перше причастя, отримують миропомазання, укладають шлюби, тут проводять святу месу за упокій своїх близьких. Храм є домом для всіх, місцем зустрічі щонеділі. Без храму важко уявити християнське спільнотне життя. Можливий огляд за попередньою телефонною домовленістю.

Церква Аваш та Дзвіниця

Дзвіниця Аваш, відома своїми дзвонами, які відзначають плин часу з 1941 року, є одним із найвпізнаваніших символів Мішкольца.

Церква Півня

Центральна Реформатська церква, відома як «Церква Півня», є найбільшою реформатською церквою в Мішкольці, увінчаною позолоченим півнем на майже 70-метровій вежі, яку видно з будь-якої частини міста.

Чорна тополя з Булгарфельду

Схована серед багатоповерхівок у районі Булгарфельд міста Мішкольц, знаходиться справжній природний скарб: понад 200-річна чорна тополя з Булгарфельду, найстаріше дерево в Мішкольці.

Berzi Birtok - Апартаменти у бабусі

Corvus-Kora Роберт

Corvus-Kora Роберт з дитинства живе і творить у Льокьошхазі. Перший великий успіх прийшов до нього у 16 років у Будапешті, де одну з його картин було нагороджено дипломом. На нього сильно вплинуло мистецтво епохи Відродження та художники Нідерландів XVII століття, він прагнув малювати, як вони. Він створив кілька громадських скульптур і пам'ятників з мармуру та вапняку. Завжди захоплювався монументальними зображеннями в натуральну величину, тому вирішив до Угорського тисячоліття у 1996 році створити свою першу панорамну картину розміром 9x4,5 метра. Загалом було створено 9 панорамних картин. Його майбутній план: створити ще одну картину розміром 9x4,5 метра та побудувати круглу залу, яка стане домівкою для цих картин. Будівля буде унікальною у світі, адже такої круглої зали, де буде представлено десять панорамних картин на різні теми, ще немає у світі. Художник регулярно підтримує Льокьошхазу. Його роботи прикрашають громадські простори та інтер'єри будівель селища, наприклад, статую Святого Іштвана, хрест перед церквою, пам'ятник Тріанону, пам'ятник, створений на честь Революції та Визвольної боротьби 1956 року. Він також створив пам'ятники на честь Гаваї Гаала Єне та Майєра Тібора Фрідьєша. Урнову стіну та хрест на місцевому кладовищі також створено ним. Громадський центр та будівлю мерії прикрашають його картини. Дев'ята панорамна картина доступна для перегляду у Льокьошхазькому громадському центрі імені Шандора Петефі за попередньою домовленістю. Час можна узгодити з художником для проведення екскурсії.

Csicsörке Manufactory

Конфітюри, джеми, сиропи та інші делікатеси, виготовлені з місцевих фруктів за сімейними рецептами, без консервантів.

Ellipsum

Ellipsum, новий банний комплекс у Мішкольцтапольці, приваблює відвідувачів своїми унікальними залами у формі еліпсоїда.

Grál Cellar

Grál Cellar — це не просто винний льох; це місце, де мрії справді викарбувані в камені.

Horváth Hill

Horváth Hill, одне з найулюбленіших зелених місць Мішкольца, має довгу історію.

Sötétkapu

Sötétkapu (Темна Брама) — одна з найстаріших внутрішніх брам Мішкольца, що слугує мостом між минулим і сучасністю.

Villanyrendőr

"Villanyrendőr" — це назва, яка знайома кожному мешканцю Мішкольца, хоча часто залишає туристів у подиві.